Інтегрований урок українського літературного читання 4 клас

Інтегрований урок українського літературного  читання, розвитку мовлення, Я у світі, музичного мистецтва в 4 класі.

Тема: Найголовнішого очима не побачиш.

Мета: розвивати уміння зіставляти життєві факти, мовні явища, узагальнювати їх; удосконалювати узагальнені способи мовленнєвої діяльності, орфографічні навички, вміння правильно  і точно висловлювати свої думки; вдосконалювати уміння встановлювати між понятійні мовні зв’язки; допомогти дітям усвідомити, якою стає для людини тварина, яку вона приручила, або рослина, що сама виростила; розвивати мислення, спостережливість, уяву; розширяти коло читання, кругозір дітей.

Обладнання: картини, грамзапис пісень; картки з прислів’ями; малюнок Королеви доброти, дружби, чуйності; текст вірша, текст уривка з казки

«Маленький принц»; оповідання В.Сухомлинського «Дятел і дівчинка», малюнки сонечка.

Хід уроку

І Організаційний момент

Любі діти, у наш клас

Завітали друзі щирі.

Привітайте в добрий час

Гостей посмішкою й миром.

Ми вам раді, добрі люди,

І вітаємо щиро вас,

Тож запрошуємо ласкаво

На урок в четвертий клас.

ІІ  Повідомлення теми і завдань уроку

-         Діти, сьогодні у нас незвичний урок позакласного читання і розвитку мовлення. Подивіться, будь ласка, на дошку і  пошепки прочитайте тему уроку. Закрийте очі.

«Найголовнішого очима не побачиш».

-         Поміркуйте, що для вас найголовніше, і як його побачити? Сьогодні ми спробуємо відкрити для себе дуже важливу істину, яка допоможе нам жити і бути щасливими в житті. а для цього вам потрібно буде об’єднати знання з різних наук і ваш життєвий досвід. Спробуємо знайти відповідь на це питання. Відкрийте очі.

ІІІ  Робота над темою уроку

Відкриваємо зошит у якому у вас записано число, класна робота.

1.     Гра «Дружба». Д//З

-         Перед вами – рядок літер. Спишіть їх. Підкресліть у цьому рядку шість літер таким чином, щоб ці літери (без зміни своєї послідовності), склали б добре знайоме вам слово.

Ш   І  Д   С   Р    Т     Ь    У     Л   Ж    І   Т   Б   Е    А     Р

- Яке слово отримали? (Дружба). Запишіть це слово.

- Тож давайте згадаємо пісню про дружбу ( 1 куплет і заспів).

-  Про кого була пісня? (Про справжнього друга).

-  Хто ж є справжнім другом? (Той, кому ти потрібен).

2.     Робота за схемою.  Д//З

Розгляньте схему і  доберіть потрібні слова.

 неокл., двоскл., пош.)                    ======  - - - - - - - -

                                          

3.     «Закодовані слова» (вузлики).Д//З

-         До нас на урок завітала гостя. Ви дізнаєтесь, хто вона, коли прочитаєте закодовані слова.

Т П А К О Р О Л Е В А Н Д И Б

С Д О Б Р О Т И  Н К У В Р А Ш

П О Р К А Н Д Р У Ж Б И Л О С

Д В А Б Ч У Й Н О С Т І М К У

4.     Робота над прислів’ями. Д//З

-         Королева доброти, дружби і чуйності просить вас прочитати «розсипані прислів’я»  і пояснити їх значення.

·        Шукай, а, знайдеш, друга, тримай. (Шукай друга, а знайдеш – тримай)

·        Дружись, а, стережись, лихих, з, добрим. ( З добрим дружись, а стережись – лихих)

·        Красить, не, діла, а, людину, добрі, одяг. (Людину красить не одяг, а добрі діла)

·        Твій, скажу, мені, і,  хто, скажи, ти, я, друг, хто. (Скажи мені хто твій друг, і я скажу – хто ти)

·        Братство, краще, добре, багатства. (Добре братство – краще багатства)

5.     Створення аналогій.

-         Якою темою об’єднані всі ці прислів’я?

-         Діти, а як ви гадаєте, - наш клас дружний?

-         Доведіть це, продовжуючи речення:

·        Наш клас схожий на ......... .

·        Діти нашого класу схожі на ...... .

6.     «Криголам».Д//З

-         Цікаве завдання «Криголам» - надайте характеристику справжнього друга за початковими літерами.

Д- добрий, доброзичливий

Р – розумний, радісний

У – уважний

Г – гарний

- Звичайно, це не всі якості справжніх друзів.

- Діти, а ви яких маєте друзів?

- Слова якої частини мови ви назвали?

 - Як пишуться ці слова? Чому?

- А хто ще може бути другом? (Тварина, дерево, квітка, іграшка)

А з чого починається дружба між людьми? (Зі знайомства, посмішки, привітного слова)

7.     Пісня «Посмішка».

Тож давайте посміхнемося один до одного і заспіваємо.

8.     Читання вірша.

-         А з чого починається дружба людини з твариною? (Із доброго ставлення, спілкування, турботи)

-         Давайте прочитаємо вірш Марії Овдієнко.

Весело перебирає гладінь ріки,

Дерева гублять на воду листя.

Годую зайчика хлібом з руки,

А він мене любить і не боїться.

-         Який би заголовок дібрали? (Годую зайчика. Мій маленький друг.)

-         Чому зайчик не боїться брати з руки їжу? (Його приручили.)

-         Як? (Оберігали, не лякали, годували.)

-         У кого є такі підопічні тварини, про яких ви піклуєтесь?

-         Як ви з ними поводитесь, як вони до вас ставляться?

-         Чи переживаєте ви за своїх друзів, як почуваєте себе в розлуці з ними?

-         Чи може вам замінити його хтось інший подібний?

-         Кіт, собака .... – це які тварини? (Приручені, домашні)

-         А як ми називаємо тварин, які живуть у лісі, самі здобувають собі їжу? (Дикі.)

-         А чи можна приручити дику тварину, потоваришувати з нею?

-         Я пропоную вам прочитати уривок із казки французького письменника Антуана де Сант – Екзюпері «Маленький принц».

9.     Читання уривка учнями.

Читання ланцюжком.

Фізхвилинка

10.                        Міркування за змістом уривка.

-         Чому Маленький принц ставився недовірливо до своєї троянди? (Вона була капризною і гордовитою.)

-         Як Маленький принц приручив Лиса?

-         Яким був Лис для принца до приручення? (Він був звичайнісіньким, як тисячі інших).

-         А після приручення? (Єдиним у світі.)

-         Якою для нього стала троянда після навчання лиса? Чому? (Єдиною, найдорожчою.)

-         Яку таємницю відкрив йому лис? (Тільки серце добре бачить.)

-         Діти, у кожного з нас є серце. Давайте спробуємо скласти словник про серце (все, що спаде на думку, всі вирази, означення, які можна вжити разом із цим словом.)  СЕРЦЕ – ВІДКРИТЕ, МАТЕРИНСЬКЕ, СПИТАТИ, РОЗУМІТИ, ВІДЧУВАТИ, БАЧИТЬ, БЕРЕГТИ, ДАНКО, НІЖНЕ, ДОБРЕ І Т.П.

-         Ми з вами живемо у великому місті. Уявіть, що кожен житель не забув про серце. Що буде у місті, коли кожен буде пам’ятати про серце? (Добро, милосердя, мир, злагода, зникнуть хвороби, настане щасливе життя.)

-         Хотілося б вам жити у такому місті?

-         Пригадайте, як можна сказати про жорстоке серце? (Чорне серце, мов камінь,)

-         Як називають жорстоку людину? (Безсердечна.)

-         Ми почали з вами складати перший словник, скільки дали означень серця! Дома ви продовжити збирати, поповнювати цей словник. Діти, а що означає слова «Брати відповідальність за тих, кого приручив?» (Не можна забувати, покинути, тому що це буде зрада, буде совісно і соромно.)

-         Королева дружби і доброти цікавиться, а як можна облагородити серце? (Стати чуйною, милосердною, доброю людиною.)

-          

-         Дійсно, якщо ваше серденько стане таким, то воно перетвориться на маленьке сонечко, схід якого чекає все живе на землі. Навіть фея не спроможна зробити ваше серце сонечком, але якщо ви прагнете до цього, вам допоможуть всі люди. Від людини з палким серцем ми чекаємо всього доброго і найкращого. Добра людини

-          

-         із доброї скарбниці серця свого виносить добро, а зла – зле. Заздрість, жадоба, злість ніколи не прикрашали людину.

-         Яку ж істину ми відкрили разом із Маленьким принцом?

-         Замисліться тепер, чи є у вашому житті щось таке, як троянда для принца?

-          Якщо так, чи відчули ви десь коло сердечка щось тепле? Чого не опишеш словами?

11.                        Читання оповідання «Дятел і дівчинка».

-         Діти, у вас на партах є оповідання Василя Олександровича Сухомлинського «Дятел і дівчинка». Давайте прочитаємо його за особами.

-         Чому плакала дівчинка?

-         Як заспокоював її дятел?

-         Чому він був до яблуньки байдужим?

-         Що б ви побажали дітям, що саджають деревця?

12.                       Хвилинка поезії.

  Діти самостійно підготовлюють вірші або оповідання про доброту, чуйне ставлення, щире серце і т.п.

- Чи перегукується ця поезія з оповіданням В.О.Сухомлинського, з казкою «Маленький принц»?

ІV Підсумок

-  Яку істину ми відкрили для себе?

-  Чи важлива вона у житті?

-   Про таємницю дізналися?

-  У чому людина себе залишає?

-  Ваші серця сьогодні були відкриті, вони добре бачили найголовніше. Фея доброти, дружби й чуйності дарує вам на згадку про сьогоднішній урок маленькі сонечка, на які перетворяться ваші серця, коли ви не забудете цю істину.

V Домашнє завдання

1. Продовжити збирати слова і поповнювати «словник серця».

2. Скласти твір – мініатюру за темою «Тільки серце добро бачить».

3. Скласти «Я такий (а)»- написати ваші якості, як людини.

Дидактична гра «Якщо я людина, я повинен...»

1.                             Допомагати мамі мити посуд.

2.                             Робити комусь зле, якщо ніхто не бачить.

3.                             Не вмиватися.

4.                             Берегти та охороняти рідну природу.

5.                             Шанувати працю інших людей.

6.                             Галасувати, коли хтось відпочиває.

7.                             Бути вихованим, стриманим.

8.                             Обманювати, вихвалятися.

9.                             Насміхатися з чужого горя.

10.                         Добре вчитися, багато читати.

11.                         Не слухати батьків.

12.                         Допомогти друзям у біді.

13.                         Ділитися тим, що в тебе є.

14.                         Все перекидати в хаті.

15.                         Ображати інших і грубіянити.

16.                         Захищати слабкого.

17.                         По сильніше давати здачі.

18.                         Спати на уроках.

19.                         Красти.

20.                         Піклуватися про менших і слабших за себе.

Додаток

1. Вірш Марії Овдієнко.

Весело перебирає гладінь ріки,

Дерева гублять на воду листя.

Годую зайчика хлібом з руки,

А він мене любить і не боїться.

2. Маленький принц (уривок)

   Був собі маленький принц, жив він собі на планеті, трішечки більшій від нього самого, і дуже тому принцові хотілося мати друга.... . На його планеті росла єдина квітка. І хоча вона була дужа гарною, проте капризною і гордовитою.

   Маленький принц любив прекрасну квітку, піклувався про неї, але втратив довіру і відчув себе нещасливим. Та ось подорожуючи у Всесвіті, Маленький принц потрапив на планету Земля. Тут він зустрівся зі звичайним Лисом, але ця зустріч стала незабутньою. Лис повчав його:

-         Узнати можна лише те, що приручиш, - мовив Лис. – Як хочеш мати приятеля, - приручи мене!

-         А що для цього треба зробити? – спитав Маленький принц.

-         Треба бути дуже терплячим, - відказав Лис. – Спершу ти сядеш трошки далі мене на траву,  ось так. Я краєчком ока позиратиму на тебе, дивитимусь, а ти мовчатимеш. Мова – це джерело непорозуміння. Але щодня ти сідатимеш трішечки ближче..... .

        Так Маленький принц приручив Лиса. І коли настала пора прощатися, Лис сказав:

-         О, я плакатиму по тобі..... – Потім додав:

-         Піди поглянь на троянди (їх було багато в саду). Ти зрозумієш, що твоя троянда – єдина в світі.

  Маленький принц пішов глянути на троянди.

-         Ви нітрохи не схожі на мою троянду, - мовив він їм. – Ви ніщо. Ніхто вас не приручив, і ви нікого не приручили. Ви такі, як раніше був мій Лис. Він нічим не різнився від ста тисяч інших Лисів. Але я з ним заприятелював, і він нині – єдиний у світі. Моя троянда – одна – єдина, над усе найдорожча. Я – бо накрив її скляним ковпаком. Я – бо затулив її ширмою. Я – бо нищив задля неї гусінь. Я чув, як вона нарікала і як хвалилась, і навіть, як замовкла. Троянда ця – моя.

  І Маленький принц повернувся до Лиса.

- Прощавай, - мовив Лис. – Ось моя таємниця. Вона дуже проста: лише серце добре бачить, найголовнішого не побачиш очима.

 Дятел і дівчинка

  Дятел побудував собі гніздо на старому клені. Поруч із кленом ріс великий яблуневий сад. Там багато молодих яблуньок. Дятел бачив, як до однієї з них часто приходила дівчинка й поливала її.

   Одного разу дівчинка прийшла до яблуні й заплакала. Здивувався дятел.

-         Чого ти, дівчино, плачеш? – питає він.

-         Як же мені не плакати... . Яблунька всохла...

-         У саду багато яблуньок! – ще більше здивувався дятел. – Одна засохла – ну й нехай собі засихає.

-         Але це ж яблунька моя, - каже дівчина. – Я саджала її, поливала.

-         Що це таке – «моя»? – питає здивований дятел.

-         Ти не збагнеш ніколи. У тебе на землі немає нічого твого. У тебе тільки твої пташенята. Ти тільки в них залишаєш свою душу. А людина залишає себе в усьому: в яблуньці, в троянді, в шпаківні і в солодкому кавуні.

-         І в мені, може, людина себе залишає?

-         Так, і в тобі.

-         Як же вона залишає себе в мені?

А так, що любить тебе. Вона дружить із тобою, розповідає про тебе казки. (В.О. Сухомлинський)